Dinner Buried at Dawn

Near a small lake ringed with steam, Polly found a row of large pots standing beside deep holes cut into the bare, blackened ground. A cook in a heavy apron worked down the line, lowering a sealed pot into each hole with a rope, and Polly settled on a nearby rail to watch, curious what could possibly be worth cooking in a hole in the ground.

Біля невеликого озера, оточеного парою, Поллі знайшла ряд великих горщиків, що стояли поруч із глибокими ямами, викопаними в голій почорнілій землі. Кухар у важкому фартуху рухався вздовж ряду, опускаючи на мотузці запечатаний горщик у кожну яму, і Поллі вмостилася на поручні поблизу подивитися, бо їй було цікаво, що ж таке варто готувати в ямі в землі.

Each pot held layers of meat, sausage, cabbage, and root vegetables, sealed tight and lowered into earth heated from below to roughly the temperature of boiling water. No flame touches any of it. The heat comes entirely from the volcano beneath the whole valley, rising up through cracks that were dug out and marked with stone rings generations ago, long before anyone measured the temperature scientifically.

У кожному горщику лежали шари м'яса, ковбаси, капусти і коренеплодів, щільно закриті й опущені в землю, нагріту знизу приблизно до температури окропу. Жодне полум'я їх не торкається. Тепло йде цілком від вулкана під усією долиною, піднімається крізь тріщини, які викопали й обклали кам'яними кільцями ще покоління тому, задовго до того, як хтось науково виміряв ту температуру.

The cook explained, more with gestures than words, that the pots go in early and stay buried for six or seven hours while everyone goes off to visit the lake, the gardens, or the town, coming back only when it is time to dig dinner up again. It is, he seemed to say, the easiest meal on the island to start and by far the strangest kitchen to cook it in.

Кухар пояснив, більше жестами, ніж словами, що горщики закопують рано і вони лишаються в землі шість чи сім годин, поки всі йдуть подивитися озеро, сади або містечко, і повертаються, лише коли настає час викопувати вечерю. Це, здавалося, казав він, найлегша страва на острові й водночас найдивніша кухня, у якій її готують.

When the first pot came up, steam poured out of it in a thick cloud, and the smell of slow-cooked meat and cabbage drifted across the whole clearing. Polly did not stay for the meal itself, but she watched the cook carry it away proudly, as if he, and not the mountain, had done all the work.

Коли перший горщик підняли, з нього повалила густа хмара пари, і запах повільно тушкованого м'яса й капусти поплив над усією галявиною. Поллі не лишилася на саму трапезу, але дивилася, як кухар гордо ніс її геть, ніби всю роботу зробив він, а не гора.