Above the Valley

Polly came in low through the Merced canyon, her red-orange head turned into a wind that smelled of pine resin and granite dust. Below her the valley opened. Sheer cliffs on both sides. A river the colour of pewter. A long green floor.

Поллі увійшла низько через каньйон Мерсед, її червоно-оранжева голова повернулася у вітер, що пахнув сосновою смолою та гранітним пилом. Під нею відкривалася долина. Круті скелі з обох боків. Річка кольору олова. Довга зелена підлога.

She climbed and turned. From the air, Yosemite Valley looked like a U cut out of stone by a careful giant. That was not far off. Twenty thousand years ago, an ice sheet a thousand metres thick had pushed through here, plucking blocks of granite off the walls and grinding the floor flat. The valley was the negative shape of that ice.

Вона піднялася і повернула. З повітря долина Йосеміті виглядала як літера U, вирізана з каменю обережним велетнем. Це було недалеко від істини. Двадцять тисяч років тому льодовиковий щит завтовшки в тисячу метрів проштовхувався тут, вириваючи блоки граніту зі стін і вирівнюючи підлогу. Долина була негативною формою того льоду.

She banked toward El Capitan. The wall was nine hundred metres of pale grey rock, almost vertical. Two tiny dots of colour were stuck to the face about halfway up. Climbers. They had been up there for two days and would be up there for two more.

Вона повернула до Ель-Капітану. Стіна була дев'ятсот метрів блідо-сірого каменю, майже вертикальна. Два крихітні кольорові точки були прикріплені до поверхні приблизно на півдорозі вгору. Альпіністи. Вони були там вже два дні і пробудуть ще два.

Polly perched on a wind-bent jeffrey pine at the rim. The needles smelled of butterscotch in the sun. From here she could see the climbers more clearly. They moved one careful motion at a time, anchored to small metal plates. She watched a long minute. Neither of them looked down.

Поллі сіла на вигнуту вітром сосну Джеффрі на краю. Голки пахли ірискою на сонці. Звідси вона могла бачити альпіністів чіткіше. Вони рухалися обережно, закріплені на маленьких металевих пластинах. Вона спостерігала довгу хвилину. Жоден з них не дивився вниз.

A ranger's pickup truck climbed the road below. Polly noted it. She had been told, by a previous parrot of her acquaintance, that the best way to learn a park was from the passenger seat of a working ranger. She thought about that for a while.

Пікап рейнджера піднімався дорогою внизу. Поллі відзначила це. Їй розповів попередній знайомий папуга, що найкращий спосіб дізнатися про парк — це з пасажирського сидіння працюючого рейнджера. Вона подумала про це якийсь час.

She flew down the south rim, slow, taking the air as it came. A turkey vulture rose past her on a thermal without flapping once. Polly tilted her glasses straighter against the wind and watched the vulture climb.

Вона полетіла вниз по південному краю, повільно, приймаючи повітря, як воно приходило. Індики-гриф піднявся повз неї на термалі, не махнувши жодного разу. Поллі випрямила свої окуляри проти вітру і спостерігала, як гриф піднімається.

At the valley floor, the air was warm and dim under the canopy. She landed on a fallen sugar pine and let her feathers settle. The pine was perhaps two metres across at its base. It had fallen some long time ago. Already moss was working on it.

На дні долини повітря було теплим і тьмяним під кроною. Вона приземлилася на впалу цукрову сосну і дала пір'ям осісти. Сосна була, можливо, два метри в діаметрі біля основи. Вона впала давно. Вже мох працював над нею.

The Merced River ran past, brown with spring melt. Polly hopped down and put her yellow feet in the wet sand at its edge. The water was cold enough to make her toes ache.

Річка Мерсед текла повз, коричнева від весняного танення. Поллі стрибнула вниз і поставила свої жовті лапки в мокрий пісок на краю. Вода була настільки холодною, що її пальці почали боліти.

A park sign near the trail read SHUTTLE TO VISITOR CENTER. Polly considered this. Then she stretched her blue-teal wings and made for the shuttle stop, lower down the valley.

Знак парку біля стежки читав: "Шатл до центру відвідувачів". Поллі розглянула це. Потім вона розтягнула свої синьо-зелені крила і направилася до зупинки шатлу, нижче по долині.

The shuttle was a long green bus with open windows. A woman in a brown uniform was the driver. She looked at Polly without surprise. "You riding?" Polly tilted her head. The woman opened the door.

Шатл був довгим зеленим автобусом з відкритими вікнами. Жінка в коричневій уніформі була водієм. Вона подивилася на Поллі без здивування. "Їдеш?" Поллі нахилила голову. Жінка відкрила двері.

Polly hopped to a railing inside the bus. The bus rolled. Outside, El Capitan turned slowly past the windows. Polly watched the climbers grow smaller again. Tomorrow she would find a way up.

Поллі стрибнула до поручня всередині автобуса. Автобус покотився. Зовні Ель-Капітан повільно проходив повз вікна. Поллі спостерігала, як альпіністи знову стають меншими. Завтра вона знайде спосіб піднятися.

The shuttle pulled into the visitor centre. Polly stayed on the railing. The driver said, "Last stop," and laughed. "You can sleep here if you want." Polly tucked her head under her wing. She did.

Шатл прибув до центру відвідувачів. Поллі залишилася на поручні. Водій сказала: "Остання зупинка," і засміялася. "Можеш тут спати, якщо хочеш." Поллі підклала голову під крило. Вона так і зробила.